Гордість країни-2008: Двоє братів-піаністів перемогли 420 дітей.+ВІДЕО
П’ятниця, 27 лютого, 18:22
Національна премія “Гордість країни” - проект Фонду Віктора Пінчука, який реалізується в партнерстві з “Новим каналом” та газетою “Факти”, яку вручають видатним співвітчизникам.
Її отримують звичайні люди, чиї життя та вчинки є прикладом мужності, сміливості і життєлюбства. Їхні прості вчинки потрібні Україні.
Найкращими виконавцями фортепіанної музики на престижному міжнародному конкурсі визнали двох українських хлопчиків - дев’ятирічного Андрія та 11-ти річного Богдана Топоровських. Брати перемогли 420 дітей, які приїхали із 15-ти країн світу. І це - попри професійну травму. За тиждень до виступу молодший Андрій зламав пальця.
Зараз Андрієві подобається саме джаз. А починав він дружбу з піаніно із Запорізького маршу. У чотири роки підібрав його сам.
Руслан Топорівський, тато піаністів: “В 4 роки тоді на підготовці йому сильно захотілося підібрати цей марш, і він почав його грати на фортепіано, не знаючи нот”.
Відтоді кожен ранок у маленького Моцарта розпочинався з військового маршу.
Андрій Топорівський, переможець міжнародного конкурсу: “Я дуже рано вставав всіх будив, як отой півень грав на піаніно потім захотів піти займатися музикою”.
Богдан Топорівський, переможець міжнародного конкурсу: “Так він мелодію не знав він орієнтувався по пальцях, копіював гру. Я так теж інколи робив, але в нього краще, він більше це любить”.
Богдан переконаний - молодший Андрій талановитіший. Зате він сам працелюбніший.
Учителька Наталія Павлівна каже хлопці стараються з усіх сил. Переступають через біль. Адже не задовго до виступу на міжнародному фестивалі в Парижі Андрій зламав собі пальця. Так і грав.
Наталія Раменська, заслужена артистка України, викладачка: “Он со слезами сыграл в филармонии блестяще на второй день после перелома. Он тем пальцем нажимать не мог, он быстренько переучил аппликатуру этого пальца. Не каждый взрослый может”.
Поки брати особливо не задумуються над зірковим майбутнім. Насолоджуються дитинством. Хлопцям та їхнім батькам уже є чим пишатися.
